Зняття новин, статей, блокування згадок у медіа: виклики і ризики для клієнтів

На відміну від розміщень матеріалів на комерційній основі, для багатьох читачів і редакцій стала несподіванкою сама практика зникнення новин із інформаційних сайтів, або принаймні, вони зробили такий вигляд публічно. Натомість для більшості учасників ринку – як великих медіа, так і фахівців із комунікацій – ця практика не є чимось надзвичайним. Більше того, значна частина політиків, великих компаній, окремих підприємців, громадських діячів так чи інакше звертаються із такими запитами або напряму до редакцій, або через піар-агенції чи спеціалізовані сервіси. 

Відповідно до проведеного дослідження ІМІ, 42% медійників зізналися, що їхні редакції не публікували або видаляли матеріали на прохання зацікавлених осіб. У більшості випадків йшлося про помилки або позицію головного редактора. 

Чи обов’язково знімати новини з сайтів? 

Зазвичай бажання зняти новину чи статтю із інформаційного сайту виникає, якщо про персону або підприємство є негативна згадка. 

Цивілізований спосіб висловити свою незгоду із фактами чи здогадками, які висловлює автор тексту – це висловити зауваження журналісту і редактору із проханням надати свою позицію або видалити неправдиву інформацію. Усно / електронною поштою, але без грошей і в коректній формі. 

Якщо це не спрацювало – або обставини змушують уникнути цього кроку – варто направити формалізовану письмову претензію до медіа і аргументовано вимагати або публікації власної точки зору на проблему, або спростування із відповідними доказами, або видалення матеріалу, якщо він повністю не відповідає дійсності. Медіа-юристи підкажуть, як краще це зробити. 

У разі, якщо редакція ігнорує такі повідомлення, або відстоює своє право не надавати слово у відповідь згаданій особі чи компанії – можна звернутися до суду і доводити там а) своє право на спростування недостовірної інформації, б) право на захист честі і гідності. 

Такий спосіб доведення справедливості очевидно не є швидким, проте, якщо компанія, політик чи підприємець переконані у своїй правоті – мабуть, єдино вірний і виправданий. Багато політиків і компаній ведуть багаторічні судові суперечки із редакціями, і часто отримують сатисфакцію, в результаті чого журналісти вимушені виправдовуватися за наклеп чи розповсюдження неперевірених даних. 

Залежно від ситуації, у гучних випадках фахівці із комунікацій радять уникати судових позовів до медіа, адже зазвичай – незалежно від того, хто насправді винен чи правий – такі дії гуртують медійну спільноту і можуть призвести до ще більших репутаційних ризиків. Наприклад, неформального статусу “ворога ЗМІ”. 

Для чого знімати статті з сайтів? 

Проте частими є випадки, коли такий цивілізований шлях видається клієнтам надто тривалим. Наприклад, журналісти / медіа дійсно показали правдиві негативні факти з життя / діяльності персонажа / компанії. Або інформація – хоч і неправдива – швидко поширюється. Або ж негатив може вплинути на важливу угоду, переговори, передвиборчу кампанію. Або мова йде про замовну інформаційну атаку. Причин може бути безліч. 

Тоді єдине рішення, яке бачать багато потенційних замовників такої послуги – це зняття новин або видалення згадок про конкретну особу / компанію з текстів / фото / відеоматеріалів на сайті. Інколи – із подальшим блокуванням будь-яких згадок на цьому ресурсі на певний час. 

Один зі способів – спробувати домовитися із власниками / головними редакторами, шукаючи спільні точки дотику і спільні інтереси. Наприклад, якщо журналісти “наїхали” на друга / партнера власника видання, якщо видання має рекламний контракт із “постраждалим” – то новину, скоріше за все, знімуть без зайвих запитань і зволікань незалежно від того, чи був негатив правдивим. 

Утім дуже сумнівно, що хтось тримає під рукою телефони абсолютно всіх редакторів усіх ключових видань, а ще й на додачу контакти сайтів-“зливних бачків”, які набагато частіше за звичайні медіа публікують негатив і фейки про бізнес і політиків. Навіть якби й так, то продзвін усього списку із вимогами зняти чи змінити матеріал може зайняти вічність. Тому клієнти вимушені звертатися до спеціалізованих агентств, які мають налагоджені контакти із редакціями або комерційними відділами, які вирішують такі питання за гроші. 

У яких випадках найчастіше може бути потрібна “інформаційна чистка”?

• Перед виборами, коли “новий” кандидат “зачищає” інформацію про своє “славетне” минуле
• Перед важливими угодами / призначеннями, коли важливо репутаційно привабливо виглядати перед тими, хто ухвалює рішення 
• Коли задіто особисте самолюбство “героя” 
• Коли репутаційна криза індивіда може вдарити по репутації більшого об’єднання (партії, асоціації компаній, бізнес певної галузі тощо) 

Які ризики зняття новин і статей за гроші? 

Попри вдавану легкість рішення (“я всіх куплю і просто не буду “паритися” своєю інформаційною присутністю”), ідея знімати новини і статті за гроші має низку підводних каменів. 

По-перше, ви ніколи не зможете зняти негативні (чи ті, які вам здаються негативними) матеріали зі 100% сайтів. Банально через те, що багато з них – і це показала історія із народним депутатом, який потрапив в ДТП – просто не надають таких послуг ні під яким соусом. 

По-друге, спроба знімати матеріали одразу після їх появи може закінчитися “ефектом Барбари Стрейзанд”, коли замість забути про подію чи негативні факти, медіа навпаки почнуть звертати на них ще більше уваги. 

По-третє, першоджерелом негативної інформації не завжди є журналісти. Вони можуть вичитати факти, які вам не сподобаються, у судовому рішенні, у дослідженні громадської організації чи міжнародної структури, це може бути заява чиновника на великій публічній події або офіційний документ. Із жодної із цих “пісень” слів не викинеш – доведеться прибирати набагато більше, ніж просто новини із сайтів. 

По-четверте, зняття однієї новини не матиме сенсу без подальшої домовленості про або повне блокування негативу, або про заміну її на позитивну / нейтральну, або про подальшу регулярну співпрацю із публікації позитивних / нейтральних новин. Ціна питання тут виростає в рази. Якщо прайс на зняття може коливатися в межах $200 – 1000, то ціна “контракту мерця” (коли про персонаж або компанію забувають) може сягати і $5 – 10 тис. на місяць (за одне видання!). Ринком ходять легенди про підприємців і політиків, які витрачають до $200 тис. на місяць тільки на блокування негативної інформації про себе у багатьох ключових ЗМІ і на “сміттєвих бачках”. 

По-п’яте, і це особливо стосується сайтів із сумнівною репутацією, у яких немає навіть “живої” редакції – “чутки” про щедрість “клієнта із мішком грошей” розходяться дуже швидко. І якщо хтось іще вчора не чув про існування вас і вашої проблеми, то цілком можливо, що після перших же “контрактів” на зняття і блок негативні повідомлення почнуть з’являтися на таких сайтах як гриби після дощу. При цьому ціна на зняття береться абсолютно зі стелі. 

По-шосте, одного разу зайшовши на “поле” платного зняття матеріалів чи блокування, компанія / політик / громадський діяч / підприємець уже навряд чи зможуть працювати із медіа “по-чесному”. Тобто бюджети на “гасіння пожеж” тільки зростатимуть. 

Які альтернативи у зняття матеріалів із сайтів? 

Якщо негативна інформація надокучає і не дає спокою клієнту, є кілька варіантів стратегії протистояння їй: 

• Повне ігнорування негативу в моменті. Оскільки в світі щодня відбувається безліч подій, є велика вірогідність, що про ваш “прокол”, особливо, якщо він не став вірусним чи резонансним, всі поступово забудуть і згадуватимуть лише “на свята”. За цей час можна накопичити історію “реальних добрих справ”, говорити про “перевиховання” і т. д. 
• Реакція по суті, приведення своїх аргументів. Якщо інформаційні нападки мають раціональне підґрунтя, цілком можливо виводити дискусію у професійну площину і говорити із невеликою аудиторією, але при цьому закрити всі питання, які підвисли через негатив.
• Реакція по суті, але із висміюванням. Якщо аргумент опонентів чи нападки ЗМІ дійсно “не налазать ні на яку голову”, чому б про це не сказати прямо. Утім, щоб застосовувати цей інструмент, треба бути впевненим не лише в наявності у вас почуття гумору, але й у тому, що це почуття гумору буде зрозумілим іншим. 
• Генерація позитиву і нейтральної інформації. Один із найбільш розповсюджених методів, який радять і політтехнологи, і консультанти з комунікацій. “Якщо вже витрачати гроші – то краще на себе” – класичне мотто таких клієнтів, які готові генерувати позитивні / нейтральні новини про себе, аби тільки посунути негатив нижче у пошуковій видачі Google. Єдиний – але дуже жирний – мінус полягає в тому, що часто клієнти прагнуть “забити все позитивом”, не зважаючи, що раніше від них виходило максимум 1-2 новини на квартал. І така надмірна активність може здатися комусь підозрілою. Тому ми завжди радимо працювати із репутацією комплексно і довгостроково. Наприклад, через інструменти експертного позиціонування. 
• Інформаційна атака у відповідь (якщо відоме джерело атаки на вас). Це брудна технологія, вдаючись до якої кожен повинен пам’ятати, що в інформаційній війні немає переможених і переможців – у багні доведеться вивалятися усім учасникам процесу.